Полтавська обласна організація Українського товариства сліпих та відокремлений підрозділ Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» у Полтавській області продовжують роботу над тим, щоб культурні простори нашого краю ставали справді доступними для кожного.
Команда Ukraine Open разом із Полтавським краєзнавчим музеєм імені Василя Кричевського продовжує впроваджувати елементи безбар’єрності, роблячи культуру доступнішою. У межах проєкту «Новий код Полтавського краєзнавчого. Доступність і рівність», що реалізується за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Стійкість суспільства через культуру» та у співпраці з Департаментом культури і туризму, відбулася особлива подія — глибоке практичне заняття для працівників музею. Цього разу навчання вийшло далеко за межі звичних лекцій, перетворившись на справжній простір живої взаємодії та спільного досвіду.
Головною частиною заходу стала апробація виставки щодо її доступності нашими користувачами:
Незрячі учасники Світлана Яцюк та Максим Варфоломєєв, а також слабозора учасниця Вікторія Гуценко особисто протестували експозицію та тактильну виставку, досліджуючи копії експонатів на дотик і за допомогою аудіодискрипції.
Їхній детальний зворотний зв’язок, реакція та відгуки стали найціннішою оцінкою для музейників, адже допомогли поглянути на простір очима відвідувачів із порушеннями зору.
Особливий акцент було зроблено на реальній практичній взаємодії:
Працівники музею вчилися проводити екскурсії та взаємодіяти на практиці, апробовуючи навички ведення незрячних відвідувачів.
У форматі рольових ігор музейники спробували відчути себе в ролі незрячих, пересуваючись двориком краєзнавчого музею під супроводом колег, щоб на власному досвіді зрозуміти кожен нюанс просторової орієнтації.
Практичне заняття вела голова правління Полтавської обласної організації УТОС, керівник відокремленого підрозділу Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» в Полтавській області Марина Бабець, яка фахово спрямовувала процес взаємодії.
Тепер музейна команда почувається ще впевненіше! Такі зустрічі руйнують бар’єри краще за будь-які інструкції, адже вчать головному — чути, розуміти і довіряти одне одному. Щиро дякуємо всім, хто долучився, та команді музею за відкритість до змін і прагнення творити інклюзивне середовище! Рухаємося далі разом!
Опис до відео
На початку відео — у верхній частині екрана розташовані іконки та логотипи: з лівого боку розміщено іконку ока, а поруч — іконку перекресленого ока; ближче до правого боку знаходиться логотип «UKRAINE OPEN», а в самому правому куті — прямокутний жовто-блакитний знак із написом «Полтавський краєзнавчий музей / інклюзивний доступний музей». На екрані спочатку демонструється панорамний аерознімок (вид з висоти пташиного польоту) на архітектурний комплекс будівлі Полтавського краєзнавчого музею. На цьому тлі спочатку з’являється напис «НОВИЙ КОД ПОЛТАВСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО.» (на білому тлі синім шрифтом), а згодом — без зникнення попереднього — безпосередньо під ним додається другий напис «Доступність і рівність.» (на синьому тлі білим шрифтом), так що обидва написи розташовані один під одним на тлі будівлі музею. Звучить фонова музика.
Перший епізод — Через ковані металеві ворота на територію спочатку самостійно заходить жінка в сірому костюмі в клітинку та у чорній пов’язці на очах із білою тростиною в руках, а позаду неї йде жінка, яка контролює її рух. Коли до відвідувачки підходить інша супроводжуюча жінка (у білому жакеті) і бере її під руку, вони продовжують рух і проходять повз інших людей та працівників музею, які стоять осторонь. На екрані з’являється плашка з написом: «Тестування тактильної експозиції відвідувачами з порушенням зору».
Другий епізод — Група людей пересувається вздовж вуличних стендів, і на екрані з’являється плашка: «Практичне навчання супроводу відвідувачів з порушенням зору під час екскурсії». У цей час ведуча заняття (жінка в синьому костюмі та окулярах) демонструє правильний метод супроводу: вона бере та спрямовує руку відвідувачки у чорній пов’язці та сірому костюмі, допомагаючи їй орієнтуватися та підійти до тактильного макета фасаду будівлі музею.
Третій епізод — Учасники користуються мобільними телефонами біля стійок зі стендами. На екрані з’являється плашка: «Знайомство з тактильними копіями». Показано крупним планом руку зі смартфоном, на екрані якого відтворюється відео з аудіодискрипцією фасаду музею, тоді як поруч чоловік із бородою (Максим Васильович) в навушнику досліджує тактильну копію (зокрема тактильну копію писанки). У цей момент лунає музичний супровід, і глядачам детально показують різноманітні тактильні копії та те, як відвідувачі взаємодіють із ними.
Четвертий епізод — На екрані з’являється плашка з написом: «Шрифт Брайля». Демонструються деталі експозиції, де крупним планом показано руки учасників, які обережно та детально водять пальцями по рельєфно-крапкових написах, інформаційних панелях та табличках зі шрифтом Брайля.
П’ятий епізод — На екрані з’являється плашка з написом: «АУДІОДИСКРИПЦІЯ». Учасники підходять до стійок з експонатами. Спочатку Світлана тримає смартфон у руках і слухає аудіосупровід, досліджуючи тактильне полотно вхідних дверей. Згодом кадр змінюється: телефон уже лежить на стійці, коли вона продовжує досліджувати елементи експозиції. Після цього вона самостійно бере свій смартфон і кладе його на стійку, аби двома руками детально дослідити рельєф майолікового панно. Надалі телефон так само лежить на стійці, коли вона переходить до вивчення кахлів із зображеннями тварин. За цим процесом дуже уважно спостерігають інші глядачі та учасники, а крупним планом показано чоловіка в білій сорочці, який зосереджено стежить за роботою.
Фінальна частина (Розділення екрана на три фрагменти):
Коли говорить Максим Васильович:
На верхньому екрані — Максим Васильович (чоловік із бородою) виступає з мікрофоном біля стенда і безпосередньо говорить, поділяючись своїми враженнями.
На середньому екрані — динамічно змінюються крупні плани рук: спочатку показано, як Світлана досліджує тактильний макет фасаду або працює біля стійок, а згодом кадри перемикаються на руки Максима, який зосереджено досліджує тактильну копію кахлі.
На нижньому екрані — демонструється загальний план подвір’я музею, де група відвідувачів слухає та спостерігає за процесом.
Коли говорить Світлана:
На верхньому екрані — стабільно утримується кадр, де Максим Васильович перебуває на локації або слухає.
На середньому екрані — Світлана безпосередньо з’являється в кадрі та говорить, емоційно та детально коментуючи саме фасад музею, який вона досліджувала.
На нижньому екрані — транслюється широкий загальний план подвір’я музею, зафіксовано атмосферу події, пересування учасників та те, як інші відвідувачі спостерігають за обговоренням.
